Вітаємо з 100-річним ювілеєм
2 червня 2018 року відзначатиме свій столітній ювілей жителька с. Лукашова, в минулому вчитель, Кулябіна Феодосія Ізотівна.
Молодим людям важко уявити всі історичні перипетії, які довелося зустріти у житті цій жінці. А пережити їй прийшлося багато. Доброго і не дуже, сумного, веселого, страшного і трагічного. Післяреволюційні події, колективізація, розкуркулювання, голодомор, війна…
Звичайна сільська дівчина. Тендітна і маленька, але з вольовим характером, закінчивши 7 класів школи, а потім педтехнікум у Тульчині, розпочала свою трудову діяльність в Мценську (Росія). Виповнилося їй тоді 18 років. Працювала спочатку у дошкільному закладі, а потім вчителем молодших класів. Там, у далекій Росії, зустріла свою другу половинку. Вийшовши заміж за офіцера, вибрала нелегку долю дружини військового.
Чоловіка перед самою війною перевели у військову частину м.Вінниці. Феодосія повернулася на свою Батьківщину вже маючи трійко дітей. Жити та бути, але страшна звістка про війну перекреслила всі райдужні надії на щасливе майбутнє. Микола пішов захищати Батьківщину, а Феодосія повернулася з дітками до батьків у рідне село. У 44-му Микола героїчно загинув на полі бою, залишивши вдовою молоду дружину з малими дітьми. Де брала сили ця жінка, щоб поставити на ноги двоє синів та дочку у такі важкі повоєнні часи? Хатина під соломою (до речі єдина, що збереглася в первозданному вигляді, на все село), корівчина та горе, непоправна втрата рідної людини, надії і опори.
Продовжуючи працювати вчителем у Лукашівській школі, під час канікул, підробляла у колгоспі, ночами палила піч та варила їсти (бозна з чого) на цілий день, щоб діти не були голодними. А вдосвіта знову до роботи. 39 років педагогічного стажу, сотні дітей, яких навчила писати перші букви і постійна боротьба за право вижити, поставити на ноги власних дітей, зробили цю маленьку жінку сильною та мудрою, загартували її і фізично і морально. Напевне за всі ті страждання, що випали на долю Феодосії Ізотівни, Бог дарував їй такий довгий вік.
Життя дуже швидко лине. Вже не в змозі обходитися без сторонньої допомоги, Феодосія Ізотівна переїжджає до дочки у Кам’янець – Подільський. Спершу лише зимувати, бо тягне таки до рідної домівки не тому, що прописана у селі Лукашова, а туди де вистраждала своє право на життя та місце під сонцем для своїх трьох дітей. А зараз, у зв’язку з доволі поважним віком, спілкується з малою Батьківщиною лише по телефону.
Сподіваємось, що Феодосія Ізотівна проживе ще не один десяток років. Бажаємо їй, щоб тверезість розуму, сила духу, віра в людей та енергія не покидали ніколи. Здоров`я, миру, спокою й добра дорогій вчительці, бажає вся педагогічна спільнота Липовеччини.
2018-05-22 10:11:25